ЧПБИ  история и современность	Сегодня:
	ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ПРАВОСЛАВНИЙ БОГОСЛОВСЬКИЙ ІНСТИТУТ: історія і сучасність   Буковина свого часу була центром богословської освіти в Південно східній Європі, славилася знаменитими богословськими закладами. В 1778 році в монастирі Путна знаходилася школа, в якій вивчали Часослов, Псалтир, Октоїх, Катехізис румунською та слов'янською мовами, грецькі співи, правопис, географію, риторику, історію за Євсевієм від початку виникнення християнства до IX сторічча і до Флорентійського собору, коротку філософію по Платону. Але ким і коли була відкрита ця школа, ніхто не пам'ятає. Велика заслуга в просвітленні народу належить єпіскопам та священикам, котрі знаходилися в монастирях і підтримували школи як матеріально так і духовно. Так, в 1784 році єпіскоп Досифей звернувся до австрійської адміністрації з проханням про відкриття школи-гімназії в Чернівцях - Гарячому Урбані під наглядом Свято -Георгіївського Скиту. Уряд запропонував на період будівництва і впорядкування усіх робіт, пов'язаних з відкриттям школи, відряджати молодь на навчання в Галичину (Львів) або Карловці (Угоршина). На таку прпозицію Консисторія не погоджувалася, наполягаючи на відкритті клерикальної школи в межах єпархії, мотивуючи тим, що молодь погано знає руську мову, а ще більше остерігаючись проникнення в православ'я елементів католицьких обрядів та західних догматів. В 1786 році уряд затвердив план розвитку і підтримки клерикального навчання на Буковині. 10 травня 1786 року на Буковину прибув ієромонах Даниїл Влахович, кандидатура якого підходила на місце викладача в новосформованій школі. Він не закінчив вищого навчального закладу, але володів знаннями прпонованої програми для нової школи і ще володів молдавською мовою. Для початку постановили відкрити школу в Радауци (Румунія), але через відсутність елементарного побутового комфорту та духовного виховання перенесли школу в Сучаву при монастирі св. Георгія, де щоденно проводилося богослужіння. Ієромонах Даниїл Влахович звернувся до всіх протопресвіторів з проханням про відрядження на навчання відповідних кандидатів (синів священиків, д'яків), які хоч трохи уміли писати і читати. На той час населення з великою обережністю ставилося до різного роду нововведень, особливо у церковному житті. Тому до кінця 1786 року в церковній школі нараховувалось тільки 7 учнів. Великі зусилля докладав майбутній Буковинський єпископ Даниїл Влахович для процвітання клерикальної школи, розуміючи, що навчання підростаючого покоління приведе до зміцнення віри і розповсюдження Світла Христового. До кінця 1788 року кількість учнів зросла до тридцяти трьох. З'явилася необхідність в призначенні двох помічників. З усіх учнів тільки один мав дворічну освіту, яку отримав у Бучацькій гімназії в Галіції. Починаючи з нового навчального 1788 року, в школі формуються три класи. Цього ж року ієромонах Даниїл Влахович звертається в Консисторію з проханням про переведення школи до Чернівців, але йому відмовили, мотивуючи відсутністю необхідних приміщень. Проте, вже до кінця 1789 року клерикальна школа була переведена в Чернівці. Через рік учні почали отримувати стипендію. Підвищилися вимоги до вступників: обов'язково треба було закінчити нормальну школу. Підвищується оплата викладачам. Вводяться нові предмети: фізика, догматичне богослов'я, пастирське богослов'я, катехізис. Для забезпечення школи у майбутньому високоосвіченими викладачами було вирішено відправити трьох найкращих студентів, котрі знали руську мову, для навчання у Львівському університеті. Проте виконання цього рішення тимчасово було відкладено, а в 1793 році запропоновано відрядити денілька кандидатів в один з університетів Росії. 1798 -го року учнів нараховувалося вже 36. Їх навчали троє учителів. А через шість років у школі навчався 141 учень. На цей момент на Буковині не існувало навчального закладу, вищого за клерікальну школу з трирічним навчанням. Тому в ній почали навчатися не тільки кандидати для священства, але й майбутні світські посадови особи. Декретом уряду від 9 жовтня 1812 року була затверджена комісія для реформи клерикальної школи. У своїй доповіді від 12 листопада 1812 року комісія запропонувала ввести до числа предметів, які викладаються у школі педагогику. У 1814 році був прийнятий проект реорганізації клерикальної школи в семінарію. В цьому ж році було введено викладання догматичного богослов'я за курсом архімандрита Макарія. До 1816 року школа розвивалася, поповнювалася новими викладачами, навчальні програми зазнавали великих змін, доповнювалися новими предметами. В 1817 році чотири випускники школи були направлені на навчання у Відень. Одночасно комісія намітила поступову ліквідацію клерикальної школи з метою відкриття нової, котра б не поступалася західноєвропейським вищим богословським закладам. 15 березня 1816 року комісією видано наказ про припинення прийому учнів, і до кінця 1818 року школа припинила своє 32-річне існування. За цей час клерикальна школа підготувала понад 500 випускників і завдяки цьому створила підгрунтя появи верстви богословів. 25 червня 1816 року єпископ Даниїл звернувся до Галицького уряду з листом, в якому підкреслював що реформування клерикальної школи нанесе великої шкоди як Церкві так і населенню всієї Буковини. Але протест єпископа був відхилений. У відповідь уряд дав розпорядження розпочати підготовку до відкриття в Чернівцях богословського інституту, до якого можуть вступати особи, які закінчили гімназію і філософську школу. У липні 1818 року будучи вже єпіскопом, Даниїл Влахович почав клопотатися про відкриття богословського інституту і духовної семінарії. У вересні того ж року єпіскоп повторив прохання про відкриття богословських шкіл безпосередньо імператору. Результатом цього став запит на ім'я уряду у Львові про доцільність відкриття богословської школи у Чернівцях. У своїй відповіді від 16 жовтня 1821 року уряд Галичини запропонував єпископу Даниїлу після узгодження питання з капітаном округу Буковини Стуттергейном подати до уряду детальний план відкриття богословських шкіл. Єпископ Даниїл не зміг цього зробити, оскільки був хворий і 24 серпня 1822 року помер. Наступник Даниїла - Ісая Балошескул - після хіротонії в Карловцях в листопаді 1823 року продовжив справу свого попередника. У відповідь на запит зі Львова єпископ Ісая 8 червня 1824 року послав план заснування богословського інституту і духовної семінарії, який був затверджений урядом Галіції з незначними змінами. Імператорська резолюція з даного питання з'явилася лише 6 серпня 1826 року, а богословський інститут було відкрито 4 жовтня 1827 року в день народження імператора Франца-Йосифа. Через чотири мсяці, у відповідності з декретом австрійської канцелярії від 8 січня того ж року, була відкрита духовна семінарія. Відкриття відбулося після урочистої літургії і молебна в єпископській резиденції у присутності єпископа, влади, членів Консисторії, професорів богословського інституту і духовенства. Незважаючи на те, що у Чернівцях була вища богословська школа, ряд вихованців інституту направлялися для удосконалення до Віденського університету. Так на основі декрету Наукової комісії від 14 грудня 1836 року до Віденського університету відсилалися вихованці Чернівецького богословського інституту, котрі навчалися на "відмінно" і вирішили поповнити свої знання та спеціалізуватися в який-небудь галузі. У Відень направлялися також одружені священики. Стипендія всім направленим на навчання до Віденського університету призначалася з релігійного фонду. Після 1848 року всім богословам, направленим на навчання до Відня, призначалася стипендія від 400 до 600 флоринів. Як виняток, буковинців, що закінчили Віденський університет, направляли для удосконалення в університети Мюнхена, Бонна, Гайдельберга, Цюріха, Інсбрука і Страсбурга. Так Василь Репта, пізніще митрополіт Буковинський, після закінчення Віденського університету навчався в університетах Мюнхена, Бонна та Цюриха, а священик Еммануїл Войницький - в Інсбруці та Страсбурзі. Майже всі випускники, що закінчили вказані університети, надалі керували кафедрами, для яких вони готувалися. В 1870 році на Буковині більш освічені прошарки населення почали вимагати відкриття університету. Головною причиною таких вимог був колонізаторський вплив Львівського католицького університету. Молоді люди з Буковини змушені були їздити на навчання також у інші католицькі університети Австро-Угоршини.Православне духовенство підтримувало рух за відкриття університету в Чернівцях, до складу якого входив-би також православний богословський інститут. Ця ідея знайшла підтримку в урядових колах. Імператор в своїй резолюції від 7 грудня 1874 року, зазначив, що університет належить відкрити в 1875-1876 навчальному році. Пізніше резолюціями від 29 і 30 серпня 1875 року було вирішено реорганізувати Чернівецький богословський інститут в богословський факультет при Чернівецькому університеті. Так припинив своє 48-річне існування богословський інститут. Загалом за період існування інституту було підготовлено 596 спеціалістів, котрі трудилися як на церковній, так і світській ниві. Богословська наука є основою духовного життя, яке підносить людину на вищий ступінь буття. Вона розкриває людині суть її життя та спрямовує на досягнення кінцевої мети - вічного життя. Послужити цій святій справі покликаний Чернівецький православний богословський інститут відроджений у травні 1999 року. На даний час інститут є вищим навчальним закладом, освітня діяльність якого спрямована на підготовку фахівців із базавою вищою (бакалаврів - термін навчання 4 роки) та повною вищою (спеціалістів - термін навчання 6 років) богословською освітою. В інституті в повному обсязі викладаються всі богословські дисципліни, які входять в систему богословської освіти. Проводиться ознайомлення з практичним вираженням і втіленням православного богослов'я в житті Святої Церкви. Богословський інститут готує фахівців, котрі зможуть проводити діяльність у сферах суспільного життя , спрямовану на утвердження високих духовних цінностей серед населення. Застосування богословської освіти дуже широке. Фахівці з православного богослов'я зможуть викладати історію релігії, християнську етику, біблійну історію, християнську культуру у всіх освітніх закладах нашої держави: школах, училищах,технікумах, коледжах, інститутах, університетах, академіях, бути вихователями в дитячих установах, сирітських притулках та інших закладах; займатися духовно-моральним вихованням у правоохоронних органах і військових частинах; організовувати катехизаторську та місіонерську роботи серед населення; вести недільні школи, відроджувати доброчинну справу, духовно опікуватися хворими в лікарнях, здійснювати духовний нагляд у будинках престарілих, в установах позбавлення волі; проводити духовну, культурну та патріотичну роботу серед молоді; працювати журналістами в засобах масової інформації, висвітлювати в них все, що стосується духовності, моралі, релігії та Церкви; видавати церковно-релігійні газети, журнали та іншу періодику; засновувати бібліотеки, друкувати духовно-релігійну літературу; викладати в духовних навчальних закладах; проводити дослидження в сфері релігії, історії Церкви, різних богословських наук. Враховуючи специфіку застосування знань, отриманих в інституті, напрямок освіти в ньому носить релігійно-світський характер. Офіційним органом Чернівецького православного бгословського інституту є церковно-богословський журнал "Світильник" / "Candela", який виходить двома мовами: українською та румунською ( з 1999 року). Журнал був заснований у 1882 році і видавався до 1940 року богословським факультетом Чернівецького університету. Інститут також випускає газету "Православний світогляд". Силами студентів інституту видається кольоровий православний журнал для дітей і батьків "Свет рождества" (російською мовою). Інститут підготував до друку підручник "Основи православної культури" для релігійного навчання дітей молодшого, середнього та старшого шкільного віку. Небесними покровителями Чернівецького православного богословського інституту є святителі Василій Великий, Григорій Богослов та Іоан Златоуст. На честь цих святих в Чернівцях був збудований храм для Греко-Східного богословського інституту. Храм входить до комплексу будівель митрополічої резиденції, в якій тепер розташований Чернівецький національний університет.   Іван Ринжук, доктор філософії, професор
Свои пожелания и замечания прошу направлять по  E-mail: bucov@narod.ru