—ьогодн≥:
ћеню сайту: ∆урнал "—в≥т –≥здва" ¬≥сник „ѕЅ≤ √остьова  книга «воротний зв'¤зок	ѕ–ќЅЋ≈ћ» “≈–ћ≤ЌќЋќ√≤„Ќќѓ  ќ–≈ “Ќќ—“≤ ¬ ќ÷≤Ќ ј’ –≈Ћ≤√≤…Ќ»’ ѕ–ќ÷≈—≤¬          ”крањна - багатонац≥ональна ≥ багато конфес≥йна крањна. Ќайва≠жлив≥шою складовою рел≥г≥йного житт¤ в ”крањн≥ Ї православ'¤, ¤ке загалом об'ЇднуЇ понад 12 тис¤ч громад, що складаЇ б≥льш ¤к поло≠вину д≥ючих в ”крањн≥ об'Їднань.          ѕор≥вн¤льний анал≥з статистичного матер≥алу про зм≥ни рел≥г≥й≠ноњ мереж≥ за 1986 - 2000 роки засв≥дчуЇ, що екстенсивний етап роз≠витку рел≥г≥йного житт¤ в ”крањн≥ вже зак≥нчуЇтьс¤ ≥ переходить в ≥н≠тенсивний. …ого бум припав на 1988 - 1990 роки, коли к≥льк≥сть гро≠мад зб≥льшувалась щороку в середньому на 32%.          «а роки незалежност≥ в украњнських рел≥г≥йних орган≥зац≥¤х в≥дбу≠вались зм≥ни не лише зовн≥шнього, але й внутр≥шнього харак≠теру. ќкр≥м росту чисельност≥ громад, орган≥зац≥њ церковноњ ≥нфра≠структури в≥дбувавс¤ р≥ст ≥ рел≥г≥йно-нац≥онального самоусв≥дом≠ленн¤, особливо серед найб≥льших украњнських церков. ”ѕ÷,  ”ѕ÷  ѕ, ”јѕ÷, ”√ ÷ пост≥йно наголошують на своЇму т≥сному зв'¤зку з украњнським народом та про свою конструктивну роль в розбудов≥ не≠залежноњ украњнськоњ держави.          „ерез це в прес≥, ≥нших засобах масовоњ ≥нформац≥њ та, найголов≠н≥ше, в спец≥ал≥зованих рел≥г≥Їзнавчих виданн¤х почали з'¤вл¤тис¤ нов≥ пон¤тт¤, терм≥ни, ¤к≥ н≥бито повинн≥ адекватно в≥дображати ре≠л≥г≥йн≥ процеси, що в≥дбуваютьс¤ в наш≥й держав≥. јле чи завжди це виправдано? ƒл¤ того, щоб в≥дпов≥сти на це запитанн¤, пропоную розгл¤нути доц≥льн≥сть застосуванн¤ терм≥ну "украњнська нац≥ональна ÷ерква", ¤кий м≥цно ув≥йшов в лексикон майже кожного осв≥ченого украњнц¤.          якщо звернутис¤ до визначенн¤ "нац≥ональноњ церкви", ¤ке даЇ ј. олодний (президент ”крањнськоњ јсоц≥ац≥њ рел≥г≥Їзнавц≥в) ≥ —. «д≥≠орук в п≥дручнику "јкадем≥чне рел≥г≥Їзнавство", то ми прочитаЇмо таке: "Ќац≥ональною церквою Ї ÷ерква будь-¤коњ конфес≥њ, ¤ка функ≠ц≥онуЇ в певний ≥сторичний пер≥од ≥, спираючись на  свою традиц≥ю та набувши етноконфес≥йноњ специф≥ки, спри¤Ї поступов≥ етнокуль≠тури, самосв≥домост≥ й державницького ментал≥тету визначеноњ нац≥њ, користуЇтьс¤ нац≥ональною мовою ¤к богослужбовою та маЇ значний р≥вень поширенн¤ серед населенн¤ певноњ крањни чи територ≥њ... Ќин≥  в ”крањн≥ до нац≥ональних рел≥г≥йних об'Їднань можна в≥днести цер≠кву  ињвського патр≥архату, јвтокефальну православну, ”крањнську греко-католицьку, а також теч≥њ –”Ќ в≥ри".          „и можна назвати таке розум≥нн¤ проблеми достатньо корект≠ним?  Ќавр¤д. –ел≥г≥Їзнавство надто тонка галузь, життЇздатн≥сть ¤коњ залежить не ст≥льки в≥д того що вона скаже, ск≥льки на що нат¤кне. « наведеного визначенн¤ нац≥ональноњ церкви випливаЇ те, що головним завданн¤м будь-¤коњ рел≥г≥йноњ орган≥зац≥њ Ї спри¤нн¤ поступов≥ етнокультури, самосв≥домост≥ й державного ментал≥тету визначеноњ нац≥њ, тод≥ ¤к п≥клуванн¤ про духовне здоров'¤ конкретного нос≥¤ ц≥Їњ культури, св≥домост≥ ≥ ментал≥тету до уваги не беретьс¤. јле саме це - останнЇ, з точки зору ÷еркви, Ї њњ основним завданн¤м. ƒл¤ того, щоб оц≥нка рел≥г≥йних ¤вищ була справд≥ рел≥г≥Їзнавчою, вона не може обмежуватись лише пол≥тичними ≥ культуролог≥чними м≥ркуванн¤ми, а повинна враховувати ≥ власне рел≥г≥йн≥ св≥тогл¤дн≥ засади церкви чи конфес≥њ.          ¬живанн¤ пон¤тт¤ " нац≥ональна церква" нав≥ть в тому випадку, коли йдетьс¤ лише про зовн≥шнЇ впор¤дкуванн¤ т≥Їњ чи ≥ншоњ церкви, а не про њњ внутр≥шнЇ  зм≥стове наповненн¤, теж зустр≥чаЇ перешкоди. јдже зг≥дно з канон≥чними засадами православних ≥ греко-католицькоњ церков, нац≥ональн≥сть чи етн≥чний фактор не в≥д≥граЇ жодноњ церковноњ формотворчоњ функц≥њ, а нав≥ть навпаки, Ї небезпечним фактором житт¤ церкви ( думка про те, що Їдн≥сть певноњ пом≥сноњ ÷еркви обумовлена пол≥тичними, етн≥чними чи культурними засадами, вважаЇтьс¤ в ѕравославн≥й ÷еркв≥ Їрессю, ¤ка маЇ спец≥альну назву: ф≥лЇтизм). “ому називати православну чи католицьку церкву нац≥ональною лише через те що вона "спри¤Ї поступов≥ етнокультури, самосв≥домост≥ й державницького ментал≥тету визначеноњ нац≥њ", це все одно, що називати ”крањну рел≥г≥йною державою тому, що њњ законодавча база спри¤Ї розвитков≥ рел≥г≥йних орган≥зац≥й.          ¬решт≥, в самому рел≥г≥Їзнавств≥ немаЇ одностайност≥ щодо розум≥нн¤ пон¤тт¤ "нац≥ональна церква", ¤ке б давало право користуватис¤ цим терм≥ном повноправно. “ак ¤кщо  олодний ≥ «д≥орук пишуть, що "¤кщо ÷ерква ≥гноруЇ в своњй д≥¤льност≥ нац≥ональну мову, п≥дпор¤дкована в н≥й заруб≥жному центру, ¤кий нехтуЇ наш≥ нац≥ональн≥ ≥нтереси, а то й працюЇ проти украњнськоњ суверенност≥, то така ÷ерква не Ї украњнською нац≥ональною", включаючи до цього списку зокрема ”ѕ÷, то ≥нший рел≥г≥Їзнавець - проф. яворський вважаЇ, що було б несправедливо ≥ антидемократично, коли б лише за ознаками п≥дпор¤дкованост≥ т≥Їњ чи ≥ншоњ ÷еркви своњм закордонним центрам - јпостольськ≥й столиц≥ (¬атикан), ћосковськ≥й патр≥арх≥њ, протестантським чи ≥ншим м≥жнародним центрам - ставити п≥д сумн≥в њх  украњнськ≥сть".          Ќезважаючи на це, оф≥ц≥йне в≥тчизн¤не рел≥г≥Їзнавство перебуваючи в полон≥ ≥дењ "нац≥ональноњ церкви" - дедал≥ б≥льше набуваЇ ознак конфес≥йноњ ≥ пол≥тичноњ заангажованост≥. ќсобливо ¤скраво це демонструЇ оф≥ц≥йний в≥сник ¬≥дд≥ленн¤ рел≥г≥Їзнавства ≤нституту ф≥лософ≥њ ЌјЌ ”крањни " –ел≥г≥йна панорама", в ¤кому в≥дкрито критикуЇтьс¤ ”ѕ÷, а ≥нколи ≥ ”√ ÷ (див. 2002, є4,с.12; є10,с.11; є12,с.5).          ўе  одним "гар¤чим" пон¤тт¤м, ¤ке широко використовуЇтьс¤ при характеристиц≥ в≥тчизн¤них м≥жконфес≥йних в≥дносин, Ї пон¤тт¤ "об'Їднанн¤". « одного боку воно в≥дображаЇ реальн≥ об'Їднавч≥ процеси, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ в рел≥г≥йному житт≥ нашоњ держави. « ≥ншого ж боку, через неадекватне розум≥нн¤ цього пон¤тт¤ воно стаЇ предметом нездорових спекул¤ц≥й.          ƒл¤ пол≥тично, економ≥чно, буденно мисл¤чих людей пон¤тт¤ "об'Їднанн¤" зазвичай асоц≥юЇтьс¤ з чимось позитивним. ѕроте така оц≥нка рел≥г≥йних процес≥в безп≥дставна.  анон≥чн≥ та догматичн≥ засади  православних ÷ерков ( а саме до них найчаст≥ше застосовуЇтьс¤ зазначене пон¤тт¤), так само ¤к ≥ ≥сторичн≥ прецеденти, не дають жодних п≥дстав оц≥нювати об'Їднавч≥ процеси ¤к пезперечне благо. ≤гноруванн¤ ц≥Їњ позиц≥њ на практиц≥ призводить до неадекватного сприйн¤тт¤ рел≥г≥йних ¤вищ.          ¬≥тчизн¤не рел≥г≥Їзнавство позитивно оц≥нюючи будь-¤к≥ м≥жкофес≥йн≥ прагненн¤ до об'Їднанн¤, водночас в негативному св≥тл≥ виставл¤Ї ус≥х противник≥в цих процес≥в, формуючи цим в≥дпов≥дне ставленн¤ громадськост≥.          ќтже, ¤к бачимо, нова рел≥г≥Їзнавча терм≥нолог≥¤ не завжди ≥ не зовс≥м коректна. “ой, хто хоче дати оц≥нку певним  рел≥г≥йним процесам не може абстрагуватис¤ в≥д самоњ рел≥г≥њ, а останн¤ живе трохи за ≥ншими  законами ≥ правилами, не враховувати ¤к≥ означаЇ демонструвати своЇ нев≥гластво. ≤гор “арнавський, доцент („ѕЅ≤)
—воњ побажанн¤ та зауваженн¤ прошу надсилати по  E-mail: bucov@narod.ru