Сьогодні:
Меню сайту: Журнал "Світ Різдва" Гостьова  книга Зворотний зв'язок	Наслідки зміни Символу віри в католицизмі. Згідно зі вченням Святих Отців метою Боговтілення є наше спа­сіння та обожнення по благодаті. Тому будь-яка єресь, будь-яка догматична помилка жахлива саме тому, що в той чи інший спосіб перешкоджають засвоєнню нами відкритого Спасителем через Бого­втілення, Розп'яття, Воскресіння та П'ятидесятницю спасіння в Царстві Благодаті. Саме тому ми не можемо вважати відхилення від чистоти Православного вчення невинними помилками. Святі Отці Православ'я чітко побачили всі згубні наслідки само­вільного введення філіокве (вчен­ня про Сходження Святого Духа від Отця і Сина) в Символ Віри Західною Церквою. Всі подальші розбіжності між Православною і Католицькою Церквою, більшою чи меншою мірою безпосередньо пов'язані з цим вченням. Като­лицьке вчення про філіокве було викривленням в сповіданні Свя­того Духа І призводило до неми­нучих наслідків, подальших пору­шень єдності життя та віри. Які б сторони вчення, що відрізняє Католицтво від Православ'я ми б не взяли, скрізь виявимо факт приниження значення та дій Свя­того Духа. „(Філіокве) Тільки встигнувши з'явитись в західних Церквах, як або само породило мерзенні виплодки, або ввело разом з собою інші нововведення - здебільшого такі, що суперечать ясно зображеним в Євангелії запо­відям Спасителя нашого: кроп­лення замість занурення, відіб­рання в мирян Божественної Чаші та причастя тільки під одним виглядом хліба, використання опрісноків замість хліба квасного, виключення з Літургії благосло­вення тобто призивання Святого Духа, усунення дітей від Миро­помазання та Причастя, усунення одружених від священства та виз­нання папи за непомильну особу та ін." (Окружне послання Єдиної,   Святої, Соборної та Апостольської Церкви до всіх Православних християн 1848 г., 12. ) Стисло розглянемо окремі від­хилення від Православної док­трини, які відбулися через зміну догматичного вчення в Католи­цькій Церкві: 1) в сфері богопізнання. Католицьке богослов'я в піз­нанні Святої Трійці виходить не з духовного досвіду, а з поняття Божественної природи, отож спри­йняття догмату про троїчність Богу відбувається тільки з допо­могою раціонального мислення. Тому Бог мислиться по аналогії з природним світом, зі створеними речами; 2) в сфері сотеріології (вчення про спасіння людини). Оскільки в католицькому вчен­ні Святий Дух мислиться Особою, що залежить по іпостасі від Сина, то і в особистому Своєму впливі на людей Святий Дух мислиться тільки як зв'язок між людьми і Христом. Звідси з'являється по­милкова направленість католи­цького особистого подвижництва. Замість життя в Христі та у Святій Трійці в православному розумінні, католицьке „наслідування Христу", в якому за дію Благодаті Святого Духа, приймається ре­зультат тільки особистих, люд­ських зусиль; 3) у вченні про Церкву. Через зміни християнського вчення в Католицькій Церкві при­ниження Святого Духа познача­ється також в тому, що основні властивості Церкви, які здійсню­ються Святим Духом ~ єдність, святість, соборність, переносяться на Папу, який вважається в като­лицтві здійснювачем цих власти­востей. Таким чином питання віри та життя в Церкві зосереджені в ру­ках однієї безпомилкової людини; 4) у вченні про таїнства. Католицьке вчення відносить до часу проголошення на Літургії  слів Господніх "приимите ядите ..." і "пийте от нея вси ..." вияв­лення священиком наміру здій­снити таїнство Євхаристії, що є одним з головних умов його здій­снення. Згідно з цим вченням сила, що освячує в таїнстві Євха­ристії, належить тільки вищенаведеним словам, а наступне призивання Святого Духа в пра­вославній літургії "ниспосли Духа Твоего Святаго на ны и на предлежащие Дары сия" оголошуються зайвими. В цьому вченні ясно простежується вплив доктрини про філіокве, яка зробила като­лицьку думку несприйнятливою до дії Третьої Особи Святої Трійці; 5) у сфері соціальних відносин. Приниження ролі Святого Духа в католицькому вченні обумовило підлеглість світу почуттів людини. Замість розважливої православної молитви, в якій відбувається рів­ноправність почуттів, волі та розуму, в католицизмі наказу­валось уявляти різноманітні обра­зи і навіть спілкуватись з ними. Звідси йшла чуттєвість та емо­ційність життя та діяльності західних подвижників. Наслідком перенесення цих принципів у мирське життя стала деяка теат­ральність міжлюдських взаємин, що і помітив У. Шекспір у своєму відомому вислові: "Весь світ театр, а люди в ньому - актори". В християнському богослов'ї немає незначних елементів, а тим паче зайвих. Всі частини христи­янського віровчення гармонійно поєднані між собою і ця гармо­нійність має не стільки логічно-естетичний характер, скільки життєво необхідний. Зміна одного з елементів призводить до спот­ворення всього спасительного вчення і шлях до спасіння починає плутатись в стежках людської гордості, марнославства і непот­рібного мудрування. Олександр Мільруд, кандидат філософії, доцент (ЧПБІ)
Свої побажання та зауваження прошу надсилати по  E-mail: bucov@narod.ru