Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього.

(27 вересня)

         Православна Церква декілька разів на рік відзначає шанування Чесного Хреста Господнього: у Великому пості в третю неділю, яка тому і називається хрестопоклонною; 20-го травня згадується з’явлення знамення Хреста, яке сталося 14-го серпня в Константинополі ; 27 вересня – воздвиження Чесного Хреста в Єрусалимі на згадку страждань і смерті Ісуса Христа, розп’ятого на Хресті (в цей день встановлено піст).

         На початку IV століття декілька правителів поділили між собою чисельні області Римської імперії. Італією і Римом правив Максентій. Він був жорстоким і користолюбним, і римляни почали просити проти нього допомоги у Костянтина, який правив Галілеєю, Британією та Іспанією. 312 року Костянтин пішов війною на Максентій. В той час Костянтин був ще поганином, але вже почав розуміти хибність своїх переконань і молив Бога Істинного, щоб Той допоміг йому. Коли Костянтин з військом підходи вже до Риму на небі, серед білого дня, з’явилось знамення: сяючий Хрест і зірки зі словами: „Цим перемагай !” Костянтин і воїни спершу налякались, адже хрест вважався у римлян найстрашнішим знаряддям покарання; тому чудесну появу Хреста всі сприйняли як погану звістку. Але в ту саму ніч було Костянтину уві сні нове видіння; йому з’явився Сам Ісус Христос, Який наказав зробити полковий прапор із зображення хреста, а також повелів намалювати хрест на зброї, шоломах і щитах, і обіцяв перемогу над ворогом. Костянтин виконав все і, отримавши перемогу над Максентієм, увійшов до Риму. Він зрозумів, що одному Господу належить слава за перемогу, і коли через декілька років в місті поставили статую Костянтину, він наказав вкласти в руку її довгий спис у вигляді хреста і зробити підпис: „цим рятівним знаменням місто звільнене від ярма мучителя”.

         В пам’ять цієї події ми прославляємо Божественну силу хреста Господнього, як зброю перемоги і співаємо: „спаси, Господи люди Твоя и благослови достояніє Твоє, побєды православным христіанам на сопротивныя даруя и Твое сохраняя крестом Твоим жительство”.

         Видіння Хреста ще два рази повторилося Костянтину. Це так посилило його добре ставлення до християнської віри, що він нарешті вирішив прийняти її, тим більше, що його мати, цариця Єлена, була вже християнкою. Православна Церква їх обох прославляє як святих, називаючи їх рівноапостольними, тому, що подібно святим Апостолам вони ревно поширювали віру Христову.

         Свята Єлена хотіла віднайти той самий Хрест на якому було розіп’ято Спасителя. Для цього вона відправилась в Єрусалим де разом з патріархом Максимом тривалий час вела пошуки Хреста Господнього, але ніхто не міг пригадати місце покарання де був розіп’ятий Христос. Нарешті  один єврей похилого віку показав де була Голгофа, знаряддя покарання, за традицією, повинно було знаходитись на місці страти. В той час на Голгофі стояло поганське капіще, збудоване одним з римських імператорів. Цариця Єлена повеліла зруйнувати ідольський храм і на його місці дійсно знайшли три хреста. Це сталося 6-го березня 326 року. На одному з цих хрестів був розіп’ятий Спаситель. Але як узнати на якому?

         Дощечка з написом, яка була прибита до Хреста Христового лежала поруч. Випадково коло Голгофи проходила похоронна процесія. Патріарх зупинив її повелів піднести хрести до тіла покійного. І коли мертвої людини торкнувся Святий Хрест – вона ожила. Піднесли Хрест до хворої жінки і вона в ту саму мить одужала. Тоді всі, зрадівши, віддали шану Животворящому Хресту Господню і просили патріарха піднести хрест угору, щоб кожний міг його побачити бо людей було багато. Патріарх вийшов на високе місце і там підняв (воздвиг) Хрест Спасителя. Ця подія і дала назву святу Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста.

Підготувала Олена Куку