Свято-Миколаївська церква села Погорілівка, Заставнівського району, святкує 150-річчя
| Спасибі всім, хто храм цей збудував, Хто трудиться щодень во славу Божу, Спасибі тим, хто храм ремонтував, Нехай Господь до ста літ жить поможе. |
Такими словами розпочалося велике свято у житті православних християн села Погорілівка, Заставнівського району освячення відремонтованої Свято Миколаївської церкви. Вона справжня окраса села, за її плечима 150 років існування. Маючи такий солідний вік, храм потребував ремонту, реставраційних робіт. Потрібні були великі кошти, щоб здійснити заповідну мрію прихожан святого храму. Ініціатором і натхненником цієї богоугодної справи став настоятель Свято Миколаївської церкви протоієрей Ярослав Мурган, розумна, щира, енергійна, віддана своїй справі людина. Яка доклала багато зусиль, щоб мрія стала реальністю.
Його щире серце і сповнене оптимізму слово притягує до себе людей. Це дає йому змогу вирішувати як духовні, так і матеріальні проблеми. Саме завдяки його вірі в Божу поміч, в силу людського колективізму, його клопотаннями і трудами в оселях погорілівчан запалав голубий вогник. Завдяки йому та громаді села три роки тому, менш ніж за рік. Була проведена газифікація Погорілівки, церкви, загальноосвітньої школи та дитячого садка.
Рік по тому в отця Ярослава виникла ідея - відремонтувати Свято-Ми-Коліївську церкву, зробити це так само дружно, спільними зусиллями громади, як і газифікацію села. Всі прихожани храму вклали свою щиросердечну лепту: хто грошима, хто посильною працею, а хто молитвою за всіх тих, хто виявив бажання долучитися до цієї благородної справи. У святому писанні сказано, що дві лепти вдови важать більше, ніж тисячі від багатих. Тому треба віддати належну дяку тим прихожанам святого храму, які в цей скрутний для України час віднайшли кошти на відновлення свого храму. У цій справі не залишилося нікого байдужого, жертву приносили не лише жителі села, а й багато інших людей, які почули про ремонт Погорілівського храму. Допомогу надавали і грошима, і різними будівельними матеріалами. Хочеться знову навести слова із святого письма про те, що ніколи не збідніє рука того, хто дає на Божу справу.
Цього літа ремонтні роботи були успішно завершені. Храм засяяв красою, яскравими барвами художнього розпису, відреставрованими іконами, новою і ошатною позолотою. Церква готувалася до свого освячення, яке відбулося 26 жовтня 2004 року і припало на православне свято Іверської ікони Божої Матері. Для невеличкого села ця подія перетворилася на велике Свято. адже не так часто побачиш у сільському храмі велике соборне Богослужіння, яке проводив Митрополит Чернівецько-Буковинський Онуфрій, почуєш чудовий спів хору Кафедрального собору. До того ж на свято з Банченського монастиря було привезено чудотворну плачучу ікону Боянської Божої Матері, Люди мали змогу приложитися ло неї, помолитися за своїх рідних, відчути Божу благодать, якою віяло від ікони. Така подія ще жодного разу не відбувалася у селі.
На свято зібралося усе село. Діти у національному одязі з посмішками на вустах вітали дорогого гостя, Мітрополита Онуфрія. Лунали ширі привітання, подяка усім тим, хто вклав свою частку і труди у ремонт храму, а особливо, духовному пастирю, отцю Ярославу, який керував усіма ремонтними справами. Далі лунав "Отче наш", "Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний ...", молитви маленьких діток, які, мов янголятка, зносили на небо дяку Господу за всі блага, що він посилає людям. Після усіх привітань у церкві розпочалася літургія. Люди молилися, дякували Богу за те, що зміцнив їх у їхній вірі, допоміг успішно завершити ремонтні роботи.
Тепло стало у душах за те, що односельчани живуть у мирі і дружбі ходять до одного храму і не допустили розколу віри, приносять жертви і трудяться во славу Божу. І стає дуже приємно за те, що ще є святість у наших душах, не зачерствіло серце до доброї справи.
Матеріал підготували протоієрей Ярослав Мурган
р. Б. Тетяна Тімош